субота, 9 вересня 2017 р.

Не озирайся і мовчи від Макса Кідрука

Хочу розповісти про хороше - нарешті і я отримала свій примірник "Не озирайся і мовчи" #НОІМ від чудового Max Kidruk

Не дарма його називають "українським Стівеном Кінгом", хоч Максу це і не дуже подобається. (Але я б не відмовилась, якби мене називали, приміром, сучасним Айвазовським 😁).

Книгу прочитала за одну ніч. Поглядаючи періодично на годинник (раз на годину, само так виходило), думала - ну ще сторіночку, ну до крапки і все, піду спати. Ага, не вийшло.
Роман дуже цікавий. Поки читаєш - то не так уже і страшно. Але варто було відірватись від книги і вийти в темний коридор, як затрусились ніжки, серце почало швидше калатати і очі стали від страху доволі великими (в дзеркало глянути я не наважилась).

Дуже захоплива вийшла історія, "але є одне але" (с). У мене залишилось декілька питань без відповідей. Хоч на ці самі відповіді я чекала до останньої крапки.

1) Чому все ж таки ті двоє померли біля Марка? Адже відомо, що "один - то випадковість, два - тенденція, три - закономірність". Просто так вийшло? Співпадіння?

2) Чому Дід, уже будучи за міліметр від розгадки онукового секрету, так і не дізнався нічого? За характером, він мав би таки докопатись до істини. Тим більше, що там дійсно залишилось одне питання і були моменти, коли ці питання "прорвали б дамбу". Дивно.

Може варто чекати відповідей у продовженні?
(Вибачте, якщо були спойлери)

Немає коментарів:

Дописати коментар