понеділок, 17 квітня 2017 р.

Не варто терпіти підліткову лінь

Виховання дітей - це найважче, що може бути у світі. Коли ви щось робите - ви через певний час бачите результат. Навіть посадивши дерево, ви уже через рік можете оцінити, чи правильно ви це зробили. Якщо щось не так - у вас є можливість або це дерево пересадити, або наступне уже посадити правильно. У випадку із вихованням дітей, можливості щось переробити немає. Навіть результат виховання ви побачите уже тоді, коли щось змінити буде неможливо. І у вихованні наступної дитини вам мало в чому допоможуть висновки із виховання попередньої. тому що усі діти різні. Ось це саме найважче - не знати, чи правильно ти все робиш, і, разом з тим, знати. що щось змінити буде неможливо.


З підлітками дуже важко. Їм важко, бо вони уже не діти, але і не дорослі, купа усіляких фізіологічних змін, багато чого усвідомлюється, а дещо ще й шокує... Але і батькам пережити дитячий підлітковий вік - це квест не із легких.

Коли я питала, як мені донести до свої дівчат - підлітків думку про те, що витрачати час на байдики не варто, що варто займатись тим, що подобається, а не тупити в фб, я отримала відгуків, які можна структурувати у два пункти.

1. Згадай себе у їхньому віці

Я себе дуже добре пам"ятаю у віці 12-13- років. Був і лікер на день народження, і яскравий макіяж на новорічну дискотеку у школі, і любовні записочки... Але бажання нічого не робити НЕ було. Я знала чого я хочу - я читала, малювала, хотіла стати вихователькою у садочку. Було бажання ходити на танці та у художню студію - не було можливості. Але були книжки, олівці та папір. Тому я не страждала на фігню.
Також були обо"язки по господарству, які потрібно було виконувати навіть коли не хотілось. І ніякі відмазки не допомагали.
У мене були моменти, коли не знала чим зайнятись. Але я з цим не лізла до мами (мама, мені нудно, мені нема чим зайнятись). І це не було вайбера, фб, інстаграмчиків і усілякої іншої дурні.

У моїх дітей є схильності, є бажання займатись певною діяльністю, але це все зверху покриває ЛІНЬ великим-великим шаром. Є можливість - але немає бажання.
У моїх дітей немає якихось певних обов"язків по господарству - я ж вдома, чому я буду їх навантажувати. Та і їм потрібно уроки робити, погуляти і т д.  - Ось тут скажу правду - я лошара. Тому що у всіх дітей мають бути чітко закріплені за ними певні роботи по господарству, інакше нівелюється будь - яка повага до праці інших, і починається перепихання - а чому я. Це моя велика помилка, я її виправлю, але поки що не придумала як.

Через ці висновки, пункт "згадай себе", для вирішення питання мотивації - не підходить.

2. Залиш дітей у спокої

Також, як варіант, - підліткам теж потрібно полінуватись.
Підлітковий період у нас співпав із змінами у суспільному житті. Одна перейшла до ліцею, де новий колектив, більше навантаження, невідомо, як буде справлятись і т д. Друга перейшла до середньої школи (5 клас), де багато нових вчителів, різні класи, нові предмети і т д.
Тому їх обох залишили у спокої, щоб дати час адаптуватись і вистроїти свій графік із урахуванням нових реалій. Настя навіть не закінчила ІТ курси, які їй подобались, бо хвилювалась, що не встигатиме. Я не заперечувала.

Мене вистачило на пів року. За цей час обидві адаптувались, увійшли в новий ритм життя, перебудували свої графіки тощо. Але та маса вільного часу породила безмежну ЛІНЬ. Вони перестали хотіти йти на якісь курси, навчання, яке їм цікаво, яке їм подобається. Бо це треба вийти з дому! ось так, прямим текстом - я хочу малювати краще, більше, але я не піду ні на які курси, бо це треба кудись іти. Все. Приїхали. Якщо це так і залишити - час буде просто втрачено. Через 2 - 5 - 10 років вони все одно повернуться до того, що їм цікаво зараз, що у них виходить саме зараз, але тоді їм буде уже не 12 - 15, у них буде маса даремно витраченого часу. Ну, я згодна, він буде не зовсім даремно витрачений, якийсь досвід та буде все одно. Але досвід тупити у фб і переписуватись з подружками у вайбері - нічого корисного не принесе і жити у своє задоволення теж не дозволить. А утримувати дорослих жінок і їх дітей (хай навіть це і мої дочки та внуки), мені якось зовсім не улибається.

Тому, якщо я їх залишу у спокої, вони перестануть займатись навіть тим, чим займаються самостійно у своє задоволення. А це нам аж ніяк не підходить.

Тож я зробила інакше.

Настя

У неї прекрасно йде математика, її цікавить хімія/фізика (ну точно більше ніж англійська мова чи географія), їй сподобались попередні курси програмування. Тож було вирішено, що вона має підібрати собі курси цього напрямку

Ми підібрали декілька варіантів ІТ курсів для Насті, щоб вона обрала з них той, який її зацікавить найбільше. Вона почала нити, що нічого не хоче. Тож довелось обирати самим. Ми все одно з нею радились, але толку з цього було мало. Більше того, я намагалась пояснити, чому я наполягаю на тому, щоб вона йшла на курси, через пів року байдикування. Не знаю, чи то вона зрозуміла, чи не було куди діватись, але на курси Настя пішла.

Десь за два тижні навчання на курсах закінчується. Що я бачу уже зараз: 
- ми невірно підібрали курс за віком. Він розрахований на дорослішу аудиторію і по швидкості викладання і по можливості розуміння. Допоки теми перегукувались із тими, які вона проходила на попередніх (не закінчених курсах) - їй було цікаво і ходила вона із задоволенням. Коли пішло нове і незрозуміле - цікавість зникла. Ми з нею домовились, що вона доведе почате до кінця, зробить курсову роботу і може обирати нагороду, яку захоче. Це допомогло. Курси вона закінчить і буде мати певні навички і знання, які зайвими не будуть ні в якому разі.
- Зменшилась лінь і в інших аспектах, хоча, до кінця року і втомлюваність збільшилась. Та це було і в попередніх класах і пов"язане не з додатковими курсами.

Наступний курс вона уже буде обирати сама. У неї є з ким проконсультуватись з цього приводу, але остаточне рішення буде за нею. Також попереду літо - можна обрати танці чи плавання чи ще якесь фізичне заняття, щоб не тільки мізки працювали.

Іванка

Їй дуже близьке акторське мистецтво, бо там потрібно все і зразу: танцювати, співати, стрибати, гарти і т д і т п. Це не просто її, вона з цим родилась. Але вийти на якісь курси акторської майстерності, щоб хоч подивитись, що це таке - вона не хотіла. Бо не хотіла і все. Ніякі пояснення і вмовляння не діяли.
Доки ми розбирались з Настіними курсами, я дізналась, що сусідська дівчинка ходить на акторську майстерність недалеко і недорого. Сам те для початку. Але Іванку не вразило. Тому, довелось просто сказати, що хочеш - не хочеш, а на перше пробне заняття ти підеш. Перевдягнешся і поснідаєш - добре, а ні - підеш в піжамі і голодна. Я б так і зробила. Але вона встигла і перевдягнутись і зібратись і поснідати. Всю дорогу до занять вона готова мене була придушити. Але через півтори години, коли я забирала Іванку додому, її щастю не було меж. Вона була настільки задоволена, що описати це просто неможливо. До наступного заняття вона вчила скоромовки, задовбала мене ними (але я мужньо терпіла), сама раненько встала і побігла на ці курси. А як мені мозок виносила, що вона не хоче!

Тут немає негативних результатів, єдине що, треба шукати трішки сильніші курси, якщо вона дійсно захоче виступати на сцені.

І у нас так і залишилась проблема із малюванням. Сюди я ще не придумала як затягти ))) Та і на літо щось немає чим зайнятись. Але ще трохи часу є.

Висновики
- Підліткам потрібно дати час на відпочинок, на самокопання і лінь. Але не багато. Чим більше вони лінуються - тим гірше. Моїм вистачило пів року.

- Обирати їм заняття потрібно лише те, до чого "у них стоять руки", а не те, що подобається батьками. Тоді і толк буде.

- Кожна мама краще ніж будь-хто знає свою дитину. І якщо ви вважаєте, що ось саме зараз і у вашому випадку варто змусити дитину піти хоча б на перше заняття - так і зробіть. Можливо, дитина прийде і скаже, що то був даремно витрачений час (а отже потрібно шукати щось далі), а, можливо, буде в захваті і з задоволенням продовжить відвідувати наступні заняття.

Не варто запевняти усіх, що усім підлітками потрібно стільки часу на лінь, скільки вони хочуть. Не варто запевняти усіх у тому, що змушувати дітей до позашкільних занять - зло. Ви ж не знаєте причину такого вчинку.

Але, знову ж таки. Лякає те, що я не можу точно спрогнозувати результатів своїх сьогоднішніх дій. Я не можу знати, як вони вплинуть і яким боком "вилізуть" моїм дітям у 20 - 30 і  далі років. Сподіваюсь, що лише корисно, але хто може знати? У такі моменти я згадую кимось сказану розумну фразу: "Що б ви не робили, а вашим дітям завжди буде з чим поділитись із психологом" )))



Немає коментарів:

Дописати коментар