середа, 4 січня 2017 р.

Довгі, дооовгі, дуже дооовгі свята

Мені не подобаються довгі свята. Я від них уже втомилась. Ні, я щаслива, що у мене всі вдома (сама дивуюсь), я їх усіх бачу, контролюю хто, куди, чого і для чого, і не хвилююсь, що хтось не одягнув шапку, а хтось не взяв обід, бо вирішив худнути. Але коли вони усі дуже довго вдома - це втомлює.  Я не розуміла, чому так і це мене збивало з пантелику і дратувало. Та, здається, я змогла знайти причини своєї "нелюбові" довгих зимових свят і, можливо, що з цим робити.



1. Коли всі вдома - це руйнує мій усталений ритм життя. 

Як правило, 10 місяців із 12, усі живуть за певним графіком і ритмом. Це дозволяє щось планувати, бо ти знаєш, коли хто чим зайнятий, коли усі вільні і таке інше. Також це дає відчуття захищеності (зовсім як маленьким діткам, ну, деколи ми від них майже нічим не відрізняємось, хіба що не какаєм під себе). А коли усі вдома, при чому це триває довше ніж 3 дні, усталений ритм руйнується, і сплановане життя з"їжджає ніби поїзд з рейок. Я уже не знаю, за що братись в першу чергу і що робити взагалі, і всі мені заважають. Здавалося б - можна делегувати більшу частину роботи на Дівчат та Тата і відпочити, але якось не відпочивається, бо все одно всі по тобі скачуть, в хаті надзвичайно гамірно і всі все роблять не так.

Вирішення. Напевно, варто складати графік справ на вихідні. Навіть якщо навчання немає - все одно треба придумувати якісь справи усім на кожен день. Наприклад, хай старші пилососять через день по черзі і записують, щоб не плутались; Тато грається з Мар"яною і гуляє з нею зранку... Ну щось таке. Спробую починаючи від завтра. Якщо витримаю сварку про те, хто перший має пилососити.

2. Неможливо втілити усі розваги/поїздки, які хотілося б

Тут, напевно, більше проблема в сприйнятті. От, наприклад, ми планували піти в кінотеатр на мультфільм усім разом, але не пішли бо: а) Мар"яна хвора, б) на всіх нас це виходить трішки задорого, в)невідомо, чи Мар"яна висидить увесь мультик. А в стрічці друзів в соц мережі мерехтять повідомлення про те, що усі кудись ходять, розважаються і використовують ці вихідні приємно і з користю. І я ніби все розумію, що причини доволі вагомі, і що ще не кінець вихідних. Але ручки опускаються, очки закриваються і т д і т п.

Вирішення. Закрити соц мережі і перебувати в благословенній необізнанності. Але це мало ймовірно. Отже, вирішення я ще поки не придумала.

3. Лінь і типу депресія

Ну, дві попередніх причини вмикають небажання щось робити, кудись іти і щось змінювати. Діти вдома бісяться, вмовити старших, які не хворі, хоч кудись піти і щось зробити - майже не реально. Всі вдома уже знудились і втомились. Якесь замкнене коло.

Але є одне але (с) Мені це набридло ))) Тому коло розімкнулось )))
На 6 січня у нас плани уже є, на 7 також, на 8 є плани. Далі понеділок і робочий тиждень - ура! Треба йти і наближати своє світло в кінці тунелю, доки тато може бути вдома з Мар"яною. Треба рухатись, бо так і скиснути не довго.

От тільки б завтра пережити, бо плани щось не придумуються )))



2 коментарі:

  1. 1. "Якщо витримаю сварку про те, хто перший має пилососити." - киньте монетку разів з 20. Загадує орел або решку один раз - от і все.
    2. Соц. мережі - зло. Але не зовсім. Радій за своїх друзів, що в них все виходить гарно - тоді і в тебе буде спокій.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. 1. Будуть кидати монетку допоки я її не заберу.
      2. Я радію за друзів, мені сумно, що у мене не все вдається.

      Видалити