вівторок, 25 жовтня 2016 р.

Мені здається, я сама собі не належу.

Мені здається, я сама собі не належу...
Я прокидаюсь не тоді. коли мені хочеться, хоча б у вихідні, а коли Мар"яна прокидається або дівки; я ходжу не туди, куди хочу - а куди треба по домашнім або дівчачим справам; я роблю не те, що мені хочеться або приносить задоволення, а те що треба для дому, для сім"ї... Я навіть сплю не так, як хочеться, а так, щоб не зачіпити Мар"яну і їй було зручно...

Останнім часом я стала на багато частіше виходити "в люди", зустрічатись з кимось не з приводу дітей (це було аж цілих 2 рази!!!). Але, мені здається, це мені не допомагає, а навпаки, стає тільки гірше. Бо я постійно оглядаюсь на час (а він чітко лімітований), я постійно думаю про те, що вдома маюсь поїсти, попити, покакати і т д...
Я так втомилась постійно оглядатись, втомилась від того, що не можу присвятити час собі так як хочу, тому що коли він нарешті з"являється - я уже нічого не можу...
А тут ще й холод за вікном і вітер... І побутові проблеми, які я теж не можу вирішити...

Пічалька і Бідулька...

Немає коментарів:

Дописати коментар