четвер, 12 травня 2016 р.

10 ознак того, що у вас вдома дівчинка-підліток (або дві)

Я розумію, що Настя з Іванкою ростуть і дорослішають, але все одно, для мене вони залишаються дітьми, не залежно від віку (я знову розумію своїх батьків). Ще якось не звично усвідомлювати, що вони не сьогодні-завтра почнуть зустрічатись з хлопцями, будуть гуляти допізна і приходити додому із замріяним виразом обличча. Але є такі дрібні і повсякденні моменти, які хочеш-не хочеш, а знову і знову нагадують тобі, що вони уже підлітки (і майже підлітки).

Здавалося б, дрібниці, але вони такі значущі...


1. Чомусь мій тонік для обличча (без вікових обмежень) і ватні кружальця почали закінчуватись через два тижні

2. Засоби особистої гігієни теж закінчуються за місяць, хоча раніше моїх запасів вистачало на два-три місяці

3. Капронові колготки знову купуємо ледь не щотижня (якщо пам"ять не підводить), як у мої студентські часи... Добре, що я ношу або носки, або панчішки ))).... Хоча, на осінь потрібно знову стати оптовим покупцем цього "добра"

4. Моя помада "тілового" кольору закінчується дуже швидко. Або взагалі чомусь переїжджає в дівчачі кишені та на їхні робочі столи... Мені уже губи фарбувати не потрібно - старість не за горами

5. Періодично можу знайти свою кофтинку в дівчачій шафі, або на Насті. Іванка все ж таки ще недоросла.

6. Все частіше чую про те, що мені потрібно віддати своє взуття для того, щоб вони могли ходити до школи (ха-ха-ха, мої 12 см каблуки!) Розбіглась.

7. Все частіше знаходжу свою прасочку для волосся теплою, хоч сама нею не користуюсь уже дуууууже давно. Я й так гарна.

8. Запах лаків для нігтів деколи змушує повідкривати всі вікна та двері. щоб не вдущитись. Нігті я теж не фарбую.

9. Ловлю себе на думці десь раз на місяць-два, що потрібно зайти в магазин спідньої білизни по обновки, і зовсім не для себе.

10. І майже кожен день чую "Ну мам!" в різних інтонаціях: ну мам, ти нічого не розумієш; ну мам, ну будь ласка; ну мам, як ти можеш так зі мною! тощо...

Незабаром прийде той час, коли не лише кофтинки будуть мігрувати, але й увесь одяг, який на мене (яке щастя) став малий; коли не лише помада, але й уся косметика перекочує до дівок.... Сподіваюсь, до того часу я уже зживуся з думкою, що дівки виросли і нам уже давно пора подумати, де ми жити будем, як старі станемо...

1 коментар: