середа, 18 листопада 2015 р.

А ви сприймаєте дитину як особистість - такою, як вона є?

Нещодавно переглянула дуже цікавий фільм - "Весілля Дженні" (Jenny's Wedding, 2015). Хотілось чогось легкого і веселого, щоб хоч трішки розвантажити свою бідненьку головєшку, але вийшло трішки не так. Фільм про те, як сприйняли батьки, друзі, брат/сестра, сусіди звістку Дженні (головної героїні) про її одруження. Навіть не про саме одруження, а про її нареченого, тобто, наречену.

четвер, 12 листопада 2015 р.

Декілька фактів про закупи багатодітних матерів, які сприймаються як само собою зрозуміле

Багатодітна мама, це така в"ючно - тягнуча особина ("істота" звучить якось зовсім образливо), яка постійно щось несе/везе/тягне додому. Можливо це у мене склероз, і тому у нас вічно щось закінчується, а, можливо, це я ще не навчилась рахувати ( з математикою у мене завжди були проблеми), тому й не можу точно розрахувати чого і скільки нам потрібно на певний період. От і доводиться докуповувати поступово. Але дещо стало відкриттям для мене особисто, і, я думаю, кількість таких відкриттів буде зростати.

неділя, 8 листопада 2015 р.

Особистий/приватний простір дитини - чи потрібен він?

Я ніколи не видаляю свої смс, не видаляю більш - менш змістовні листи з електронної пошти. Я ніколи не хвилююсь, що мій "живий" лист чи посилка буде відкритий кимось іншим, окрім мене. Я не хвилююсь, що хтось буде нишпорити по моїй сумці, телефоні, шафі тощо. Тому що я маю свій особистий приватний простір, де щось змінювати, або і взагалі зачіпати, можу лише я. І це не тому, що я мама (доросла), а тому, що такий острівець приватності має бути у кожного, не залежно від віку. Тому така приватність є і у моїх дівчат.