неділя, 30 серпня 2015 р.

Йдемо в школу або навчаємось вдома?

Нещодавно прочитала статтю однієї "психолога" з приводу домашньої освіти, як панацеї для усього людства і Української Освіти зокрема. Стаття цікава, але не більше. Домашня освіта - це коли діти не ходять до школи, а навчаються вдома. По закінченню піврічча (семестру), вони складають іспити в школі. По закінченню навчального року також. Бути викладачем для таких дітей можуть шкільні вчителі, які приходимуть до вас додому, батьки, або так звані "тьютори" - вчителі "зі сторони", яких ви шукаєте самостійно.Діти вдома вчаться за тією ж програмою, що й в школі. Але вони завжди навчаються один - на один з викладачем, у них немає соціалізації в шкільному колективі та інших аспектів навчання в школі



На мою думку, домашня освіта бажана лише при певних медичних показаннях, коли дитина фізично не може бути присутньою в школі. В усіх інших випадках, діти мають навчатись в шкільному колективі.

Інше питання, що сучасна навчальна програма далеко не досконала, що кількість дітей в шкільних класах мала б бути не більшою за 15 чоловік, що вчителі мали б бути ті, які знають, люблять свій предмет і вчать дітей любити його також, а не ті, що відсижують собі стаж... Ці усі питання мають обговорюватись на рівні Міністерства Освіти України.

Питання наступне - що краще в наших умовах : домашнє навчання чи школа?

Домашнє навчання
Школа - це лише вектор, по якому має йти навчання. Дитина туди йде вчитись, отримати якісь основи знань і уже далі їх або розвивати і поглиблювати, або здати і забути. В першу чергу, школа - це окреме маленьке життя, де ваша дитина зможе пережити різні ситуації, які можуть трапитись їй у дорослому житті. І вона повинна хоч приблизно розуміти, чим може обернутись те чи інше рішення. Адже якщо в школі ще мама може майже все підправити, то у дорослому житті ніхто нічого уже не виправить.
Гуртки та секції не дадуть такого різноманіття, тому що туди прийшли - годинку суто позаймались і пішли. А вирішення якихось не навчальних питань? Ну от що робити дитині, якщо вчителька її не любить і не сприймає? В гуртках - ви просто зміните гурток. А просто змінити школу не вийде. Вам, разом з дитино, доведеться шукати більш прийнятні варіанти. Чим не ситуація, коли вам надзвичайно подобається ваша робота, але от головне керівництво чомусь "крутить носом"? Чи інша ситуація: ваша дитина хоче стати старостою, і ніби більшість дітей у класі теж того хочуть, але обрали іншого - чи то улюбленця вчителя, чи ще з якихось причин. Виникає проблема - як розібратись із розчаруванням, як дізнатись, чому таке сталось і що робити далі. Знайома ситуація у дорослому житті (та хоч із підвищенням)?
Таких ситуацій дуже багато, і вони надзвичайно точно перегукуються із ситуаціями у дорослому житті. Інше питання, що стан більшості шкіл, кваліфікації більшості вчителів та наповненості програм - на даний момент не просто бажають кращого, а волають про це.

Роздільне навчання (дівчатка - наліво, хлопчики - на право)
На мою думку, в наш час це недоцільно - відділяти хлопчиків та дівчаток. Дитячий колектив має бути змішаним. Це дозволить дитині зіштовхуватись і вирішувати різні життєві ситуації, які можуть трапитись у житті. Ми ж не живемо нарізно - чоловіки окремо, а жінки окремо. Дуже часто, чоловіча точка зору на ту чи іншу інформацію, кардинально відрізняється від жіночої. І наявність такої точки зору дає більше варіантів на подальше вирішення питання чи проблеми. Знаходячись у змішаному колективі, дівчатка вчаться поводити себе жіночно, а хлопчики - по чоловічому, навіть якщо такої мети немає у вчителя. Жіночий колектив не такий уже й чудовий (не дарма його порівнюють із клубком змій) У дівчаток, звичайно, ще не все так "сумно", але все одно. Навчаючись разом, хлопчики вивчають дівчаток, а дівчатка хлопчиків, як інших істот.

Не можна ховати дитину від світу тому, що у дорослому житті ви не зможете її постійно оберігати від образ, хамства, не зможете забезпечити, щоб усе було так, як має бути, як заплановано. Ваша дитина - лише для вас центр всесвіту, а у всесвіті, як це не прикро, вона одна із багатьох.

Вибір має бути, однозначно. Але вибір на користь домашнього навчання має бути продуманим до найменших дрібниць і підкріпленим доказами, що це необхідно.

Моя Настя не змогла б вчитись вдома. Їй би не вистачало руху, драйву, спілкування. А от Іванка, напевно, із задоволенням би спокійно слухала, коли розповідають лише їй і не треба нікуди спішити.

Зараз обидві ходять до школи. Можливість навчання вдома я розглядала, але на даний момент там більше "-" ніж "+". Важливо розуміти, що оцінка і знання, це дуже часто абсолютно різні речі. На оцінку, окрім знань вашої дитини, впливає суто суб"єктивне відношення вчителя і до дитини і до її знань, критерії оцінювання Міністерства Освіти, стан здоров"я вашої дитини саме на цей момент та багато іншого.
А от знання - то розуміння дитиною тієї чи іншої теми, її інтерпритація в різних умовах, приклади застосування в звичайному житті тощо

Не сваріть дітей за оцінки та не починайте ізолювати дитину від світу за допомогою домашнього навчання тільки тому, що у неї табель не "червоний" - Енштейн теж погано вчився у школі...


Немає коментарів:

Дописати коментар