вівторок, 7 квітня 2015 р.

Мамина циця - найкраща подружка Або грудне вигодовування корисне для вашого сімейного здоров"я

Коли народилась Мар"янка, перший місяць, чи навіть три, у нас було враження, що для неї мама - це циця з ніжками. Вона набагато активніше реагувала на цицю, коли її бачила, чи відчувала на запах, ніж на маму в цілому. Коли наша донечка почала більш-менш усвідомлено розглядати все навколо, ми жартували, коли вона дивилась на маму - "так от ти яка, ЦИЦЯ" )))
Насправді, навіть із грудним вигодовуванням із усіма трьома дітками усе було по різному...

Коли народилась Настя, я була зовсім молода і "зелена", але думок про те, що буду годувати свою дитину не грудним молоком, навіть не було. З Настею ми затримались у пологовому будинку на 14 днів. За цей час у мене почало прибувати молоко, багато молока, ДУЖЕ багато молока. Груди поставали камінцями і дуже боліли. А що з ними робити - я уявлення не мала. Акушерки радили зціджуватись, навіть пояснювали і показували як. Але чи то у мене руки не з того місця ростуть, чи на той момент мозок перебував у відпустці. Сама я нічого путнього зробити не змогла. Трішки зціджувала, потім ще мені робили електрофарез для грудей (так, так, така штука тоді ще була). Надіюсь, зараз цієї дурні уже немає, тому що то був просто втрачений даремно час. Ну і розціджування досвідченими руками акушерки ))). І молоко текло річкою. Ніякі прокладки не рятували. Я постійно ходила мокрою і липкою. Воно текло й текло, й текло... Здавалось, що я можу відкрити молочну ферму і заробляти гроші. Але тоді я до цього недодумалась ))). З часом, звичайно, кількість "надоїв" прийшла у потрібну норму, тобто молока почало вироблятись рівно стільки. як потрібно було Насті. Прикорм я почала вводити в 6 місяців, як книжка пише. З Настею взагалі, майже все було "як книжка пише, що не врятувало нас від різних неприємностей. Але то таке...

Анастасія Батьківна набрала у вазі за перший місяць 1200гр, другий 1кг, третій 850 гр і т.д. Годувала я її майже до двох років. Відлучила легко і швидко, коли була уже вагітна Іванкою. А то б і далі годувала.

Іванка теж мала вдосталь молочка. В пологовому будинку ми з нею довго не затримувались, але молочко прибуло вчасно - на третій день після пологів. Та я уже була розумна, не те, що перший раз. Коли груди стали твердими і гарячими, я не стала мучитись із самостійним зціджуванням і всілякими електрофарезами, я одразу пішла за допомогою до акушерки. Це було надзвичайно боляче. Я думала, що народжу ще раз. Але потім я не мала проблем із молоком, із грудьми і  усім іншим. Зате бюст у мене був шикарний. Ммммм, як згадаю, так і годувати груддю хочеться ще й заради того, щоб груди знову стали такими пружніми, великими... "Персік" )))

Прикорм Іванці я вводила повільно і без великої втіхи. А навіщо? Адже завжди є мамине молочко, яке і їжа, і питво, і солоденьке, і кисленьке. Та й вагу Іванка теж набирала ні в року - починаючи від одного кілограма за місяць. Тому я дуже переживала, як же вона буде без циці, коли мене швидка забрала на операцію. Іванці було 11 місяців. Зате без мами бабуся її швидко навчила їсти кашку, супчик, картопельку і мяско з рибкою. Іванка зовсім не була проти. От би вона і зараз так їла! Ех...

Коли народилась Мар"янка, варіантів грудному молочку теж не було. Цього разу молочка одразу було в міру, звати акушерку не довелося, справились ми з моєю дівчинкою самостійно. Мар"янка гарно їсть, і дуже смішно виглядає із-за циці.

За ці 8 років, що пройшли від останнього прикладання дитини до грудей, я звикла їсти, усе що хочу, пити воду з бульбашками і дуже міцну каву по 5 разів на день. Я звикла ходити на концерти і відпочивати з подругами періодично десь не вдома. Я звикла жити так, як хочу я. Тому не дивно, що після того, як ми з Мар"янкою повернулись додому з пологового будинку, у мене виникали думки про те. що може варто перейти на суміш, адже так я зможу пити улюблену газовану воду, зможу їсти шоколад цілими плитками і закушувати мандаринами, зможу залишати дитинку на декілька годин на тата чи бабусю і йти у своїх справах... Але я ще й лінива, як подумала, що це потрібно буде кожні три години вставати і колотити цю суміш, навіть серед ночі, замість того, щоб просто лягти ближче до дитинки і не прокидаючись повністю дати їй цицю; як подумала, скільки це грошей доведеться витрачати на суміші. замість того, щоб купити старшим дівчатам щось смачненьке поїсти чи гарненьке вдягтися.... Та й передумала... Сумніви тривали 2 секунди.

Але окрім ось такої суто раціональної сторони грудного вигодовування, є ще й інша, ємоційна, яку не замінить ні що на світі. Це коли малесенькі ручки гладять цицю, поки дитинка їсть, коли потім ці ручки починають "жмакати" її, як кошенятка маму-кицю. Це коли великі оченята виглядають із-зі циці, і роздивляються твоє обличчя, не перестаючи пити твоє молочко. Це коли твоя лялічка починає тішитись, коли бачить свою ріднесеньку цицю. Це коли ти можеш гладити свою рідну голівочку і вивчати кожну волосинку. Це коли твоє дитятко засинає, не випускаючи тебе з обіймів. Це коли ти готова віддати усе за ці моменти.

Я вірю, що кожна мама може відчути радість грудного вигодовування. Просто комусь потрібно прикласти для цього більше зусиль, а комусь - менше. Хтось зможе справитись сам, а комусь потрібна допомога спеціаліста.

Але грудне вигодовування - це:
1. Дешево
2. Доступно
3. Корисно
4. Легко
5. Надзвичайно приємно!

Годуйте на здоров"я!


Немає коментарів:

Дописати коментар