четвер, 5 березня 2015 р.

Нічийні дітки

У нас є своє власне Сонечко. Вона прокидається раніше за усіх і тішить своєю посмішкою. Вона зігріває у обіймах своїх малесеньких рученят. Вона смішно "біжить" своїми малесенькими ніжками. Вона мочить штанці і випльовує кашку... Вона приносить щастя. А хтось від такого щастя відмовляється... Невже після такого вчинку серце не зупиняється?
Коли народилась Мар"янка, ми з нею на деякий час затримались у Центрі Матері та Дитини. Там усі палати розраховані на двох мам та їх діток. І в одній палаті були лише двоє діток: хлопчик та дівчинка. Спочатку я не зрозуміла, чому вони самі. Вирішила, що мами вибігли до магазину чи ще щось таке. Але потім, коли уже почало сутеніти, до мене дійшло - їхні мами їх залишили саменьких на завжди. Це було боляче. 

Маленькі ручки та маленькі ніжки, які не відчують маминих поцілунків. Маленька Лялічка, за яку не буде хвилюватись мама, яка не притулить її до себе і не проспіває колискову. Маленьке Сонечко, яке виявилось непотрібне мамі... Це жахливо...

Я не можу ходити в дитбудинки. Я там була лише раз, ще коли у мене діток не було. Там маленьке Сонечко, якому було десь зо три рочки, спитало мене, чи я буду її мамою. Вдома у мене сталась істерика...

Я можу віддати усе, що маю, але я не маю жодних сил, щоб ще раз відчути той біль. Але є такі дівчата, як Оксана Мельник, які намагаються подарувати ось таким діткам хоч трішки маминої любові. Вона збирає інших не байдужих дівчат, збирає усе, що не вистачає таким діткам і дарує ім любов. Я їй заздрю. Вона так вміє, а я ні... Я не знаю, як можна залишити таку крихітку саму, як не бачити. як вона росте, як вона посміхається, як починає сидіти, ходити... А як потім приходити до дому від таких діток, знаючи, що ти не можеш їх забрати до себе, що вони знову будуть спати самотньо у своєму ліжечку?

Боженько, зроби так, щоб у всіх діток була Мама!
(На фото маленьке Сонечко, яке чекає свою Маму)

Немає коментарів:

Дописати коментар