субота, 7 лютого 2015 р.

Дітки - пташечки

Тільки не голуби. Не люблю я голубів - вони гадять скрізь і постійно голодні. Серуни, а не пташки. Мені діти більш схожі на горобчиків. Таких допитливих, непосидючих, галасливих цвіркунців.



Ви коли-небудь помічали, як у школі діти зграйками збираються на перервах, чи як вони невеличкими групками біжать зі школи? Це надзвичайно цікаво! Вони дуже схожі на горобчиків!

Ось зібралась зграйка дівчаток і щось жваво обговорює. Галас стоїть із третього по перший поверх. Жестикулюють, енергійно одна одній щось розказують, переходять одна до одної ближче, але все в рамках зграйки. А міміка яка! Станіславський би аплодував стоячи. Ось так вони собі цвірінькають, аж ось вийшла з кабінету Ворона, тобто вчителька чи завуч. Така вся поважна, в офіційному чорному, або просто темному вбранні. Так гучно і поважно каркнула на дівчаток з висоти свого становища. А вони миттю зірвались і полетіли усією зграйкою у інше місце, не припиняючи при цьому цвірінькати.

А ось двоє розпелеханих горобців щось не поділили. Настовбурчили пір"я-чуби, розставили лікті-крила і давай підскакувати один до одного і дзьобати. А шум який зчинився, а гам! Це ж двоє маленьких горобченят скубуться )))) Але тут прибігла Сорока, ще одна вчителька, яка аж занадто любить різноманітні прикраси. І горобчики миттю розлетілись по своїх класах обговорювати пригоду з друзями.

Завершились уроки, і з школи випурхнули троє різнобарвних горобченят. Це Іванка з двома подружками спішить додому. Ну, не так щоб і дуже спішать... У них є надзвичайно цікава забавка. У них є паперові літачки! Це ж так цікаво - йти додому і запускати літачки! Навіщо дивитись під ноги!!! В небі набагато цікавіше! Он один літачок приземлився на плече приземкуватому дядькові, а інший зарив носом у кучугуру. Добре, що третій скорегував свій політ і оминув моречко болота.

Дівчатка позбирали літачки і знову в політ! І їх гомін і сміх, політ їх літачків не залишає байдужими нікого. Он поважна тітонька посміхнулась, старенький дідусь з усмішкою подав літачка, а чужий дядько пораненому літакові виправив носик. І якесь дивне тепло розлилося в середині, і сонце ніби проглянуло крізь хмари. І хочеться вірити, що гомін ось цих диво-горобчиків дав комусь надію, що не все ще втрачено, що не все погано, що все буде добре.

І нехай дівчатка виростуть, можливо, хтось із них у дорослому житті буде запускати, або керувати зовсім не паперовими літачками, але для нас, для усіх, хто сьогодні спостерігав політ паперових літачків, цей день наповнить спогади теплом від щебету дівчаток-горобчиків.

Але це можливо лише тоді, коли ви будете дивитись в небо і бачити зорі, а не шукати в калюжі болото.




Немає коментарів:

Дописати коментар