неділя, 7 грудня 2014 р.

Ось такий початок зими...

Ось знову прийшла зима. Раніше вона викликала лише позитивні емоції, адже наближались Різдвяні свята, море гарних емоцій, подарунків та радощів. Але зараз усе зовсім не так... Але це у дорослих, а діти продовжують вірити в чудо....



Минула зима перевернула світ з ніг на голову для багатьох людей. Хтось мов прокинувся, хтось усвідомив себе як громадянина України, хтось нарешті зміг розправити плечі і боронити своє майбутнє... А для когось та зима стала останньою... Минулого року ніякого новорічного настрою не було не лише у дорослих, але і у дітей. Чомусь не хотілось ні ялинок, ні феєрверків, ні подарунків. Хоча усі ми добре знаємо чому. Таке не забувається і не пробачається...

Але зима промайнула, зібравши свою криваву жатву. Прийшла весна і принесла із собою сподівання на розквіт, досягнення, на мир. Та вона теж не виправдала сподівання - прийшла війна. Війна не скінчилась за літо, як ми сподівались. Вона не задовольнилась малою кров"ю, ніби їй усе мало і мало, скільки б не випила вона цієї крові, а все не вдосталь, все чогось бракує... Деколи здавалось, що нерви просто не витримають напруги. Нові і нові повідомлення з фронту, нові вбиті та поранені. А ти вдома і не маєш змоги щось змінити, не можеш допомогти... Так, гроші волонтерам, одяг та їжа - то все добре. Але чомусь цього здається замало.... Часом здавалось, та й зараз здається, що душа заспокоїться лише тоді, коли будеш стояти там, на передовій, із зброєю, будеш рити траншеї та розділиш із військовими їхній страх, хоробрість і втому. Здається, що ось ти там будеш - і все скінчиться. Хоч і розумієш, що це зовсім не так.

Ця зима розпочалась із чергових повідомлень із зони бойових дій, допомоги волонтерам та обговорення політичної ситуації в Україні та світі. Оптимізму поменшало, але його ще достатньо, щоб жити далі.

Але жити у постійній напрузі просто неможливо. Хочеться хоч на мить втекти від буденності та зануритись у свято. Як у дитинстві. Та й діти трішки "розмерзлись" і більше ніж минулої зими чекають свят. Хоч того настрою, що був колись, здається, не повернути ніколи.

Сподіваємось, ця зима буде переможною. Щоб наступну зиму ми зустрічали уже в мирі та спокої, в розбудові своєї країни, в реальних сподіваннях на краще майбутнє наших дітей.

Із початком зими...

Немає коментарів:

Дописати коментар