пʼятниця, 24 жовтня 2014 р.

Перший, у маленькому дитячому житті, сніг

От і порозходились усі по справам - дорослі Дівки в школу, тато на роботу, кицька спати... Залишились лише ми з Мар"янкою... А за вікном сніг... Перший у маленькому Мар"янчиному житті сніг... Вона ще не розуміє, ще навіть і не бачить його, але я впевнена, вона відчула ту радість, з якою Настя з Іванкою побігли із тепленьких ліжок дивитись у вікно, коли почули, що надворі сніг; вона відчула, як татові не хочеться виходити в холод; вона відчула мамин мимовільний сум за спогадами про перший сніг...

Настя народилась в жовтні. Трішки пізніше від Мар"янки. Тому її найперший сніг чомусь не запам"ятався. Можливо тому, що мама тоді сама була, як нашугана дитина. Але уже перший сніг у Настіному більш-менш свідомому житті, запам"ятався теплом і радістю від того, що прийшла зима )).

Ми винаймали квартиру, чуже місто, чужа країна... Ми лише з Настею удвох. А за вікном вечір. Взявши Настю на руки, я підійшла до вікна, а там летить лапатий сніг!!! І чомусь стало так радісно, захотілось співати і танцювати. З того щастя, я розповідала Насті, що це сніг, він холодний, і ми будемо кататись на саночках, і ліпити сніговиків, і скоро Новий Рік і Різдво!!! Такого щастя, як у той вечір, я не відчувала давно... Шкода, що моя Найстарша Доросла дівчинка уже не пам"ятає, як дивилась тоді на маму величезними очима і не розуміла, що я з неї хочу. Але я дуже сподіваюсь, що їй тоді теж стало радісно, як і мені...

Іванчин перший сніг був теж веселим і смішним. Це ще раз доводить, що вона таки Чарівна Дівчинка ))). Ну яка дитина ще може перелякатись снігу? Тим більше, коли народилась у -20, у заметіль, та ще й коли надворі лежали кучугури снігу по пояс дорослій людині?

А Іванка змогла ))). Їй було майже рік, ми вийшли на прогулянку вдень. Вона сиділа, одягнена у рожевий комбінезон, велика, як ведмежа. Ось таке рожеве, щокате ведмежа.  З ясними голубими очима. І дивилось на світ. І тут пішов сніг. Гарний, великі сніжинки кружляли, так і чекаючи, щоб їх ловили на язик, на рукавички, на пальці. Сніг ставав густішим, сніжинок все більше... І Іванка почала плакати. Ні, у неї почалась істерика, коли щось холодне і дивне, чого вона ще не бачила, впало їй на носика ))) Ніякі розповіді, що це сніг, що це весело, що це гарно - не допомогли. А мені було так смішно і шкода її водночас ))) Таке маленьке, щокате і рожеве, злякалось пухких білих сніжинок... І плач тривав, допоки ми не сховались під дахом під"їзду. Зрозумівши, що на неї нічого не падає, Іванка трішки заспокоїлась, і повністю зітхнути з полегшенням, вона змогла лише вдома, де їй точно нічого не загрожувало.

Мар"янчин найперший сніг вона не запам"ятає. Адже їй ще навіть місяця немає... Але це її перший сніг. А вона собі тихенько спить і сопе малесеньким носиком. Вона ще не знає, що перший сніг - це наближення зими, теплого чаю під ковдрою, коли надворі тріскучі морози; це наближення Нового Року з Дідом Морозом і подарунками; це хвилювання - а що ж принесе мені Святий Миколай, різочку чи носочки?; це очікування Різдва у великому родинному колі, із Кутею, квоканям та дідом, що ховається за пиріжками... це багато теплих та чуттєвих вечорів, холодних білих днів із купанням у снігу...та нових спогадів...

Але у Мар"янки це усе ще попереду... Як і у Насті та Іванки... ще буде багато чудових днів, які згодом стануть спогадами, зігріватимуть теплом... І сподіваюсь, ці спогади будуть лише приємними, які будуть пахнути бабусиними пиріжками, маминим теплим супом, шелестітимуть прикрасами, та пронизуватимуть неймовірним очікуванням дива...

А Диво прийде обов"язково... Бо мрії мають збуватись, особливо дитячі...

Немає коментарів:

Дописати коментар