понеділок, 24 березня 2014 р.

Завтра була війна

Немає слів, та й навіть думок не вистачає, щоб осягнути усю ірраціональність та неймовірність усього, що відбувається з нами сьогодні. Невже ми, хто дорослішав у Незалежній Державі, хто народжував дітей у Незалежній державі, могли подумати, що кожного ранку будемо прокидатись із острахом - почалась війна?



Багато хто з нас уже продумали шляхи "відходу", тобто куди відвезуть своїх дітей, на час активних військових дій. Частина населення зробила закупи найнеобхідніших харчових продуктів, які мають великий термін придатності. Інші - оновили свою аптечку. Але усі сподіваються, що все минеться.

А жителі Криму уже відчувають у повній мірі, що таке війна. І якщо хтось сподівається, що маючи паспорт окупанта, врятується від кулі - він глибоко помиляється. Смерть не питає, якою мовою ти розмовляєш, якої країни у тебе паспорт і чи хочеш ти жити.

Деколи уже просто нерви не витримують усієї навали новин, позитиву з яких - як кіт наплакав. Життя у постійному очікуванні нападу, не сприяє ні до саморозвитку, ні до позитивного виховання дітей... І хочеться відгородитись від усього, заплющити очі і забути... Але як? Коли на питання - чи влаштувати дитину у літній табір - йде відповідь - а що робити. коли раптом війна? На питання - коли у вас весілля - йде відповідь - влітку, якщо не буде війни. Коли не знаєш, що чекати завтра...

А тим часом весна набирає обертів. Пташки виспівують і трава зеленіє. І коли сонечко ласкаво пригріває стомлене турботами обличчя, коли діти з веселим сміхом грають в перегони на велосипедах, а малюки збирають перші весняні квіточки, - ти розумієш, що ХОЧЕШ ЖИТИ! Не воювати, не виживати, а просто ЖИТИ у СВОЇЙ ВІЛЬНІЙ КРАЇНІ! Хочеш виховувати щасливих і вільних дітей, щоб вони могли із задоволенням навчатись, подорожувати, жити і насолоджуватись життям...

Але усе не дається просто і без бою. За свою свободу потрібно боротись і вчити дітей її цінувати.

Слава Нації! Смерть Ворогам!


Немає коментарів:

Дописати коментар