понеділок, 30 грудня 2013 р.

Прощавай, зміїний 2013 рік!

Нарешті залишились лише лічені години до завершення цього важливого і дуже важкого року. Можливо, на перший погляд, нічого суттєвого не сталось, адже власного житла як не було, так і немає, мама працює там же де і раніше, та й кількість дітей не змінилась. Але трішки подумавши, можна помітити, що нехай не такі кардинальні, але зміни в нашому житті присутні в будь якому випадку. Головне, щоб вони змінювали нас і наше оточення на краще, давали стимул і можливість рости нам як особистостям і допомагати у цьому нашим дітям.

Так що ж трапилось за 2013 рік?

Рік почався із хвороби, що, в принципі, не так і дивно для зими. Хворіли усі, лише важкість у кожного була різна. Найважче було мамі. Але маму не зламати - стіл якось накритий, Діда Мороза дочекались, шампанського випили - рік почався.

1 лютого народився наш маленький хлопчик, племінник мені і двоюрідний братик моїм дівчатам. Не все було гладенько, але на те він і важкий рік, щоб "не розслаблялись". На щастя, зараз усе добре. Нашому малюкові майже рік, він уже їсть "дорослу" їжу, бігає, каже киця, тато, баба і де ти))) Його поява  у нашому житті допомогла побачити, що Настя уже доволі доросла і буде гарною мамою. А ось Іванка - то ревнива власниця, яка усіх хоч по трошки, але ревнує до Хлопчика. Ось і з чим нам потрібно працювати і працювати. 

В березні ми відвідали Алушту. Вдалося відпочити у "Золотому колосі". Відпочинок був чудовим і дійсно як закордоном. Але і вартість вражаюча, як відпочинок за кордоном (враховуючи вартість візи, перельоту, проживання і харчування, а також гроші на "мілкі витрати"). Тому, якщо хочете відпочити в Україні, але дійсно відпочити, а не віддавати гроші за відпочинок і ще й відчувати себе винним за щось - будьте готові витратити кругленьку суму. Проте - воно того варте.

А ще, я зрозуміла, що я до безтями люблю море. Воно просто неймовірне і безмежне. Воно чудове у будь-яку пору року.

Початок травня потішив нас гарною погодою та новими подорожами. Нам вдалось відвідати Середньовічний Хотин та Кам"янець - Подільський. Діти побачили майже справжніх лицарів, лицарські змагання, зліпили з глини самостійно кухлики (які зараз прикрашають наше підвіконня). А заразом і відпочили, і дізнались щось новеньке і цікаве.

Травень приніс не лише гарну погоду, але й завершення Настею молодшої школи. Ніколи не думала, що для мене настільки важливим буде ось цей момент переходу моєї дочки із молодшої до середньої школи. Уже і не дитина, але і не доросла. В цей момент надзвичайно сильно відчуваєш, що діти ростуть, дорослішають і згодом відлетять...

Щоб поєднати приємне з корисним, батьки нашого (ще на той момент) 4-А вирішили повезти дітей у подорож і так відсвяткувати випуск із молодшої школи. Найцікавішою нам здалась подорож до Лядівського Монастиря та Буші. Не зважаючи на те, що подорожували 27 дітей та 19 дорослих, від поїздки залишились лише приємні спогади і чудові враження. Ось так завершився один із важливих етапів у житті моєї старшої дочки у 2013 році...

Щоб довго вдома не засиджуватись і не марудитись, в червні ми вирішили повезти дітей у Затоку, скупатись в морі. Більше не поїдемо. Нізащо. По перше, від Одеси, де ми пересідаємо з потяга на електричку, лише негативні враження. Місто має такий величезний потенціал стати надзвичайно гарним туристичним центром, і так цей потенціал, і саме місто, тупо зливається в каналізацію, щоб не сказати гірше. Не хочеться це спостерігати... По друге, погода в кінці червня нам сказала, що потрібно періодично сидіти вдома ))) Тому навіть жодної фотографії із цієї поїздки у нас не залишилось. 

Виявилось, що "ген сидіння вдома" у нас відсутній, і навіть вічна нестача грошей не змогла зупинити нас від чергової подорожі. Кредит - форева ))) І ми вирушили закордон! Привіт, сонячна Греція! Є декілька важливих моментів, які слід зауважити із поїздок з дітьми закордон. Перше - до дітей закордоном ставляться з такою ж повагою, як і до дорослих. Друге - у кожному готелі, який має хоча б три зірки, є дитяча анімація. Краща - гірша, це уже інше питання. Трете - коли ви відпочиваєте за кордоном, ви дійсно відпочиваєте. Четверте - до вас ставляться як до "пупа землі" (звичайно, якщо ви не будете нахабніти і вилазити на голову, як наші східні ...сусіди). П"яте - жахливо неприємно, що нас можуть назвати закордоном росіянами. Їх поведінка в 99% просто жахлива. Це бридко. Шосте - ви бачите, як живуть інші люди, ви бачите і усвідомлюєте можливості, ви можете порівняти рівень життя.... і, повернувшись додому, впасти в жахливу депресію...

Депресію ми вирішили долати за допомогою чергової подорожі і фізичних навантажень. Але на цей раз, без дітей. Поїздка до Карпат запам"ятається надзвичайно гарними краєвидами, чистим повітрям, приємними людьми і горами.... Це неймовірно! Це обов"язково потрібно побачити і відчути дітям (що ми і зробимо, але уже 2014 році). Сходження на Говерлу по Чорногірському хребту (майже 25 км) - не для офісного планктону ))) Я там трохи ноги не протягнула серед того каміння в тумані. Але завдяки терпінню мого Сані - я це зробила! Ми підкорили цю надзвичайну вершину по найважчому маршруту! Дітям обов"язково потрібно це показати (але по найлегшому маршруту). Дякую Бідняжкам!!!

Не довго ми відхекувались від Карпатських Гір, уже в жовтні вирішили відвідати Замки Західної України. Найбільше запам"ятались Луцьк та Острозька академія - невеличкий острівець європейства з давніх часів.

Не дивлячись на такий "кочовий" спосіб життя, нам таки вдалося запустити свій невеличкий проект, своє дітище, яке виношувалось під серцем дуже довго. Сподіваюсь, за наступний рік нам вдасться довести, що це не маленький старт-ап, а гарний корисний сервіс для усіх люблячих батьків, наш http://babyevent.com.ua

А поміж  усього була школа. Були думки і про дорослішання дітей, і про те, що я в свої шкільні роки так не чекала канікулів, як зараз, коли навчаються мої діти. Було розчарування в людях...

А потім сталась революція... Ніхто не сподівався на такий результат дикунських дій однієї туголобої людини, але те, що сталось, перевернуло світогляд і довело, що є люди, які хочуть жити краще. які намагаються змінити щось на краще хоча б для своїх дітей, і є люди, які будуть жити в своєму г..ні, лише тому, що їм так звично.. Євромайдан дозволив переосмислити багато речей, дозволив зрозуміти, хто є хто. Шкода, що у мене діти більші патріоти, ніж дехто з дорослих... Але є надія, що колись і ті дорослі доростуть хоча б до рівня патріотичності моїх дітей, і зрозуміють, що потрібно рухатись вперед і рівнятись на краще життя, на кращих людей. на краще майбутнє... Сподіваюсь, 2014 рік завершить позитивом те, що почалось взимку 2013, і наші надії не будуть марними...

І головне. Лише кілька днів тому у мене з"явилась надія, що моя найбільша мрія може здійснитись у наступному році. Це лише примарна надія, немає навіть чітких обрисів. І, швидше за все, заради неї доведеться від багато чого відмовитись. Але надія є)))) А разом з нею і поліпшився настрій, і діти уже не так дістають, і життя ніби не таке й погане )))

Бажаю усім мати надію на здійснення своїх мрій, бо згодом і самі мрії здійсняться! Прагніть більшого і воно прийде!

УСЕ БУДЕ ДОБРЕ!

2 коментарі: