вівторок, 29 жовтня 2013 р.

Крим навесні - відпочинок з європейським комфортом (власний досвід)

Море - воно завжди море. І влітку, коли можна вдосхочу наплаватись; і восени, коли сонце уже не палюче, а водичка ще тепла; і навесні, коли на березі нікого немає і ніхто не завадить насолодитись прекрасним краєвидом; і, навіть, взимку, коли все заснуло, а море - живе! Так як у більшості із нас відпустка лише раз на рік - ми радіємо, що вона у нас влітку. Тоді ми можемо поїхати на море - викупатись, вилежатись на сонечку, а діти попорпатись у пісочку. Але правильно підібравши місце відпочинку, готель або курортний комплекс - відпочинок на морі стане справжнім святом у будь - яку пору року.

Острозька Академія та осінній Луцьк - подорожі з дітьми

Коли буденність гнітить, каструльки/брудна білизна/невивчені уроки/завал на роботі доводять до сказу, потрібно щось змінювати. Хоча б на вихідні. Тим більше, коли погода просто просить - їдь у нові місця, дізнавайся щось цікаве, не сиди на місці зі своїми незгодами! Біжи, біжи, біжи!!!

Роздуми про осінній сум

Коли йдеш по вулиці наодинці із собою, коли дивишся у вікно автомобіля чи громадського транспорту, коли йде дощ чи світить осіннє сонце... Тебе просто не існує... Існує лише твій внутрішній діалог із самим собою... Монолог ? Можливо й так... де питання задаєш сам собі і сам від себе очікуєш відповіді...
Коли лунає музика в навушниках або просто у твоїй голові, і ти не хочеш нічого знати, нічого чути, окрім цієї мелодії... Ти відчуваєш спокій, сум... але той сум позитивний. Він дає тобі можливість заспокоїтись і відокремитись від щоденних турбот та переживань, зробити висновки і прийняти рішення...
І ти просто йдеш чи їдеш... і тебе не існує... існують тільки твої думки і осінь.... і сум... і відчуття, що усе вирішиться, усе владнається, усе буде...

Усе буде....


понеділок, 7 жовтня 2013 р.

Не хочу, щоб діти дорослішали...

Так важко змиритись із тим, що діти ростуть... Так ще й з кожним роком це відчувається все більше і більше. Вони вчаться відчувати себе дорослими, нести відповідальність за свої вчинки і рішення, починають усвідомлювати, навіщо їм вчитись, що їм подобається більше, що менше... Вони перейшли уже до старшої школи, у них різні вчителі і різні кабінети, вони самостійно замовляють собі обіди і батьки не приводять їх до школи ...

Осінь, школа, депресняк...

Ось і закінчився перший місяць осені і перший місяць навчання. Знову розпочалась школа, уроки і збирання грошей.... Вперше в своєму житті я подумала, що я ненавиджу школу і з нетерпінням чекаю на канікули, навіть більше, ніж мої діти.