вівторок, 11 червня 2013 р.

Так дивно змінюються діти...

Подорожувати дуже цікаво і корисно. Майже завжди. Але деколи подорожі супроводжуються неймовірною кількістю спогадів, як гарних так і не дуже. І коли починаєш захлинатись у відчуттях минулого, у картинках і словах, розумієш дуже відчутно, що діти уже зовсім не такі, як були у пів року, рік і навіть три...



Коли Настя була зовсім маленькою, у мене, та й ні в кого, не було жодних сумнівів у тому, що вона буде гарною панянкою, яка буде одягатись у все рожеве з блискітками. Я ще шуткувала, що якщо захоче ще й волосся висвітлити, щоб бути справжньою блондинкою - я її сильно відгепаю, щоб такі думки навіть близько не підкрадались, бо дочку - блондинку я не переживу )))

Любов до рожевого кольору залишилась, та й усілякі блискучі брязкальця їй так само подобаються. Але вона уже давно не маленька принцеска - вона моя вертлява пацанка! Їй більше подобаються шорти та штани, вона любить спортивні ігри, хіп-хоп. У її гардеробі майже немає спідниць та платтячок.

Десь до років 6, напевно, була надзвичайно слухняною. Лафа закінчилась. Можливо це починається перехідний вік, а можливо вона просто шукає себе? Логічне мислення, швидкість реакцій і думок можливо просто не комбінуються із легкими платтячками та розважливістю принцеси?

Зате Іванка маленькою була зовсім не примхлива щодо одягу: штанці - то штанці. Вона не могла всидіти на місці, її не цікавив одяг і усілякі брязкальця. Але вона завжди була сама по собі. У неї ніби якийсь зв"язок із космосом, вона наша Чарівна Дівчинка. Вона могла спокійно гратись сама по собі, вигадувати різні історії та будувати гараж для машинок.

Зв"язок із космосом залишився, фантазія стала ще бурхливішою, а от машинки замінили коні та принцеси, гарні платтячка та пишні спіднички. Мої прогнози, щодо того, що вона буде справжньою пацанкою - знищені вщент. У неї справжня жіноча логіка - тобто ніякої логіки )) Послідовність дій будується по відомому лише їй алгоритму. Зате вона надзвичайно вразлива, задумлива, без будь якого страху знаходить мову з тваринами (що наганяє страху на мене)...

Чому такі різкі зміни? Чому діти так змінюються: з маленької панянки стала пацанка і навпаки? Невже всі думки про генетично закладений характер, здібності і т д - брехня?  Чому діти від одних батьків на стільки різні?

Можливо, колись я знайду пояснення таким змінам. Або мої діти знайдуть, або діти їх дітей... А зараз мені просто приємно згадувати, як Настя передивлялась усі вигорнуті речі із шафки, як у Іванки стирчала одна волосинка на голові, як її не вкладай, і ми усі жартували, що то її антена для зв"язку з космосом...

Багато різних спогадів, які просто переповнюють, і кількість яких буде лише зростати і зростати.... Будуть йти роки, можливо мої дівочки ще якось зміняться... Можливо тільки поглиблять те, що у них є. От стане Настя доктором технічних наук, винахідником чогось-там, і в цей же час матиме купу тату і ганятиме на харлеї ))) А Іванка стане відомою художницею, або письменником - фантастом, зможе облаштувати свою стайню і вирощуватиме коней - единорогів у бальних платтях )))

Ось це буде номер )))


Немає коментарів:

Дописати коментар