вівторок, 14 травня 2013 р.

Середньовічний Хотин і Кам"янець-Подільський - нові подорожі

Величезна кількість вихідних  на травневі свята змусила зайнятись пошуком нових маршрутів для подорожей. Але так, щоб не дуже далеко і не дуже дорого, і, в той же час, щоб було дуже цікаво. Дякуючи моїй кумі та кумі моєї куми (!!!), такий маршрут знайшовся! І ми потрапили у середньовіччя...

Величезним плюсом подорожі стало те, що мої діти підозрювали щось, але мовчали як партизани ))) І я мовчала. Тобто вони до самого від"їзду не знали, чи їдемо ми кудись взагалі. Це позбавило мене від безлічі найрізноманітніших запитань, які вистрілювали б із двох ротиків із швидкістю світла, та дозволило спокійно зібрати сумку, без активної дитячої допомоги.

Виїжджали ми не дуже пізно, але й не дуже рано - у 8 годин ранку. Тому встигли поснідати, порадіти і завалити маму питаннями. Маючи в автобусі 8-ро дітей, сумувати не доводиться. Хтось грався, хтось спав, хтось роздивлявся в книжці малюнки... Дехто встиг навіть посваритись ))) Але, в основному, дорогу уся дітлашня перенесла дуже добре, без ексцесів, без надмірних скиглень і тд. В котрий раз впевнилась, що подорожувати потрібно на власному авто (мається на увазі на авто, яке належить комусь із вашої компанії, у нашому випадку, це був бус куми моєї куми ))), так ми мали змогу спинитись на "пікнік", щоб поїсти, і декілька разів спинялись за вимогою "я хочу пісяти" )))

Їхали ми, їхали і, нарешті, приїхали!

Перед поїздкою усі пошукали інформацію про місто і захід, на який ми збирались, але такого не очікував ніхто!

Нас чекав Середньовічний Хотин у всій своїй красі. До фортеці ще потрібно було гарненько йти, а нас уже оточив ярмарковий запал купити що-небудь, з"їсти що-небудь і очі розбігались навсібіч. По дорозі до фортечного муру можна було придбати і гончарні вироби, і вироби з дерева, і різноманітні вишиванки...

Одразу при вході у фортецю вас зустрічав гурт, що виконував етнічну музику. Ніколи в житті ще не чула, як грає волинка "вживу"! Також можна було почути як грає арфа та інші, уже більш традиційні інструменти.

А далі, через якийсь певний час, якщо ви приїхали у звичайному одязі, то починаєте себе почувати як біла ворона ))) Надзвичайно багато відвідувачів та учасників фестивалю у реконструйованому вбранні. Лицарі в усіх обладунках, їх зброєносці, дами у багатшому і простішому вбранні, навіть діти!

Також можна було побачити справжнього коваля, спробувати викувати собі монетку, ремісників, купців та інших творчих людей. Усі вони були одягнені у відтворений середньовічний одяг, який відповідав їхній професії. Це надзвичайно цікаво!

Але цікавішими за все були лицарські бої, як Іванка сказала - "війна". Спочатку лицарі в повній своїй амуніції бились на мечах. Був суддя, який виголошував переможця. Глядачі приходили, дивились, ішли, знову повертались. Був такий собі невеличкий хаотичний рух.

А от увечері почалось саме цікаве - почали змагатись лицарі на конях. І змагались українці проти росіян ))) Як не дивно, наші перемогли ))) Спочатку кожен лицар на коні мав виконати декілька завдань - порубати мечем капусту, підхопити на скаку кільце, збити дощечку. А потім вони почали змагатись один проти одного. У кожного було таке довжелезне дерев"яне держало, яке виступало в ролі списа і ним потрібно було попасти в щит противника так, щоб той впав із коня. Це було надзвичайно видовищно. Глядачі просто позавмирали  ніхто нікуди не йшов, місць вільних не було - усі дивились на кінний бій лицарів.

На жаль, сутеніло і нам потрібно було їхати на ночівлю. Але вражень вистачить на довго. І це ми були лише один день! Я не уявляю, що було б, якби ми залишились до кінця фесту - напевно теж попереодягались у середньовічне вбрання )))

На наступний день ми заїхали у фортецю в Кам"янці-Подільському і потрапили на Весільний фестиваль ))) З усієї нашої не маленької компанії вибрали молодих, почастували їх справжньою медовухою, дехто спробував мамалиги, звареної у величезному казанку на вогні.

Після екскурсії, мої дівчата вирішили спробувати себе у гончарстві ))) Хоч індивідуальний майстер клас зовсім не дешевий, але воно того варте. Дівчата по черзі виліпили з глини собі по кухлику, підписали. Після випалювання, добрі гончарі, обіцяли переслати нам наші кухлики по пошті. Сподіваюсь, наші кухлики до нас таки приїдуть. Бо ж дівчата не мають що показати )))

З масою вражень, пустим гаманцем і щасливою усмішкою, ми повертались додому... Дивлячись  на будинки, дерева, поля, що миготіли за вікном автобуса, подумалось - яким би було прісним і не цікавим життя без подорожей, без таких от доріг, без нових вражень. Але як же приємно повертатись додому )))








1 коментар:

  1. Фортеця в Хотині - одне із 7 чудес України! Залишилось ще 6 =)

    ВідповістиВидалити