вівторок, 12 березня 2013 р.

Щастя

Всеж таки життя напевно прекрасне, особливо, коли діти здорові, нагодовані і сплять ))) Ось тоді наступає повне блаженство )))

Але, якщо подумати - то життя таки вдалося в певній мірі... Батьки живі-здорові, діти здорові, доглянути і задоволені, коханий є, заздрісники теж є, жити є де, робота є, є плани на майбутне, мрії і прагнення... Є усе. Можна лише дякувати за усе це.



Звичайно, житло хотілося б своє власне, щоб не переживати щомісяця, чим за нього заплатити, і не хвилюватись, що діти замалювали стіну випадково - що скаже власник квартири. Роботу хотілося б стабільну і без стресів - сьогодні ви працюєте, а завтра уже ні. Але руки - ноги - голова на місці - буде і робота і оплата. В ідеалі - це своє якесь маленьке підприємство з можливостями росту і розвитку. Але є плани і голова на плечах - буде і підприємство, от тільки б не померти раніше, ніж воно з"явиться )))

Відчуття щастя - воно десь всередині кожного. Воно швидкоплинне і залежить від багатьох факторів, від того, що ви вважаєте важливим. що прагнете... Щастя кожного залежить від нього ж самого.

Усвідомлення усього цього не повинно зупиняти у розвитку, у прагненнях, у досягненнях. Ніколи не потрібно орієнтуватись на тих, хто позаду. Чому я маю зупинятись і не робити нічого, щоб моє життя стало краще, якщо у когось немає і цього, що маю я? Мені не з неба усе впало, не спадок дістався. Усе досягалось неймовірними зусиллями і ніхто і ніколи не дізнаеться, чого варті мені були ті, чи інші досягнення...

Я краще буду орієнтуватись на тих, у кого є більше: більше дітей, більше і власне житло, більші можливості для забеспечення себе і родини, більше можливостей, щоб дати дітям лише найкраще (подорожі, навчання, гуртки і т д). Для цього робляться певні кроки, хоч і не так швидко і точно, як би хотілось, але вони є. А не скиглення - нічого нема, давайте сядьмо і будемо плакати, а не змінювати, бо мене і так все влаштовує.

І ще. Лінь - це велике зло. А спорт - це прикольний допінг ))) Сьогодні перший день занять у тренажерному залі - тренер сказав, що я виживу ))) Настільки покращився настрій і самовідчуття - що не передати! Лише одне усвідомлення того, що я преборола чергову ліниву відмовку і зробила це - уже багато варта. Сподіваюсь, що мій запал не пропаде за декілька разів. Хоча... там такий тренер, що не пропаде... Тай літо скоро - я ж красуня )))

Немає коментарів:

Дописати коментар